Стаття з такою назвою була надруко­вана в журналах “УП” № 1 за 1998 р. і “Пасіка” № 2 за 1998 р.

Автор статей — В. О. Мурзенко, за­відувач відділу бджільництва Борзнянського радгоспу-технікуму, порівнював робо­ту бджіл карпатської породи і мегрельсь­кої популяції гірської кавказької. Коротко нагадаю висновки В. О. Мурзенка для тих, хто не мав можливості прочитати або не пригадує змісту статей. У виснов­ках автор пише, що карпатські і кавказькі бджоли добре зимують в умовах півночі України, карпатські весною інтенсивніше розвиваються і краще використовують весняний взяток, але більш схильні до роїння під час відсутності доброго медоз­бору в умовах слабкого поліфлорного взятку Чернігівської області. Кавказькі бджоли продуктивніші на 75—80 %, і автор рекомендує розводити в умовах Чернігівської області сіру гірську кавказь­ку породу бджіл мегрельської популяції як найпродуктивнішу. Зі статті випливає, що В. О. Мурзенко — фахівець високої кваліфікації, працює з бджолами кар­патської породи з 1979 р. Але висновки, зроблені на основі даних одного сезону, занадто поспішні і нетипові. Крім цього, допущено помилки при поданні медозбо­ру у відсотках. Чому?

Автор не вказує в статті, з якими лініями карпатських бджіл він працював. Нагадаю, що карпатська порода бджіл походить з Рахівського і Міжгірського районів Закарпатської області, а також, на думку деяких фахівців, Путильського району Чернівецької області. Рахівський район — найбільш високогірний в Україні. На території району розташовані всі шість гірських вершин України, висота яких перевищує 2000 м над рівнем моря, а сніг в горах зустрічається навіть у трав­ні—червні. Тому до холодного літа кар­патська бджола пристосована.

Важко пояснити вищу схильність до роїння. Сім’ї, які рояться, не зможуть за­безпечити себе кормами на зиму, і заги­нуть. У 1996—1997 рр. я побував на ба­гатьох пасіках у Рахівському районі в ущелинах рік Тиси і Кісви. Господарі дея­ких пасік казали, що в 1996—1997 рр. на багатьох пасіках з 10—30 бджолосімей не було ні одного роя. 1997 р. був не­сприятливим для бджільництва навіть для наших невибагливих бджіл і пасічників.

В. Ю. Шимановський відмічав знижен­ня рійливості південних бджіл на півночі і пояснював це загостренням інстинкту самозбереження (див. В. Ю. Шима­новський. Методы пчеловождения. К., 1996). У гірській зоні Карпат відбувається постійний відбір на продуктивність і вижи­вання. Висока рійливість тут постійно карається смертю. Вважати, що у кар­патських бджіл, які потрапили з гірського регіону на північ України в тепличні умови зі слабким медозбором, загострився інстинкт розмноження, було б помил­кою.

Наскільки чистопородні карпатські бджоли були у В. О. Мурзенка під час проведення дослідів? В. Пилипенко, ди­ректор Мукачівського бджолорадгоспу, дуже авторитетний знавець карпатських бджіл, вважає, що часто під виглядом карпатських бджіл реалізують різні помісні породи, а недоліки приписують кар­патським бджолам. Такої ж думки до­тримується і В. А. Гайдар, не менш авто­ритетний фахівець (див. “УП”. 1997 р. № 5).

У результатах дослідів В. О. Мурзен­ка зазначено високу різницю в медозбо­рах під час поліфлорного взятку в Черні­гівській області: 75—80 % на користь кав­казьких бджіл. Перш за все В. О;, Мурзенком при переведенні в проценти допущено неточності. Якщо карпатські бджоли зібрали 25—30 кг меду, а кав­казькі 40—45 кг, то в середньому різни­ця становила 55 % при мінімумі 33 % і максимумі 80 %. В середньому 55 % — це не 75—80 %, як подано у висновках.

Карпатська бджола добре пристосо­вана до умов України (і не тільки). До­повню дані тільки по Рахівському району. Висота над рівнем моря від 300 до 2061 м. Різні природно-кліматичні умови, характерні для низовини з більш теплим кліматом і гірських субальпійської, і аль­пійської зон. Тут росте понад 50 % рос­лин, які зустрічаються на території Украї­ни, в тому числі майже 50 % з тих, що занесено в Червону книгу. Рахівський ра­йон — це гірські хребти і ущелини верх­нього басейну р. Тиси, а довжина райо­ну — близько 100 км.

Сформувавшись у таких складних умовах, карпатська бджола швидко переходить з одних видів рослин на інші, більш продуктивні, навіть протягом дня бджоли працюють вранці на одних видах рослин, вдень на інших, що викликано ве­ликою кількістю медодаїв, і вилітають на взяток при невеликих опадах, копи вміст цукру в нектарі становить тільки 8 %.

Якщо було холодне літо і взяток з різних рослин, то це звичайні умови для роботи карпатських бджіл.

Ще один нюанс. Закарпатська об­ласть увійшла до складу СРСР 22 січня 1946 р. В СРСР на “нову” карпатську по­роду бджіл звернув увагу Г. А. Аветисян в 1966 р.

Г. А. Аветисян — один з найавтори­тетніших вчених-бджолярів Радянської ім­перії, вихідець з Кавказу, батьківщини до того часу найпопулярнішої породи бджіл в СРСР — кавказької. Знаючи, наскільки високий патріотизм у кавказьких народів і наскільки в СРСР було в пошані багато кавказького, став палким прихильником карпатської породи бджіл не на основі емоцій, а тільки на основі глибокого вив­чення, аналізів, характеристик, фактів. Працюючи в Московській сільськогоспо­дарській академії завідувачем кафедри бджільництва, Г. А. Аветисян мав мож­ливість вивчати всі породи бджіл на ве­ликій території СРСР, і навіть більше, але основну увагу приділив дослідженню та пропаганді карпатської бджоли.

В Україні в деяких місцях рекоменду­ють розводити сіру гірську кавказьку породу бджіл. Думається, що таке рішення прийнято зважено і компетентними спе­ціалістами. Проте воно має як позитивні, так і негативні сторони. Не буду заглиб­люватись в дане питання, але як вирішу­вати такі проблеми? Звідки брати і заво­зити в Україну високоякісний племінний матеріал, де брати для цього кошти, що зроблено, щоб разом з племінним мате­ріалом не завезти хвороби?

Звертаю увагу на це питання ще й тому, що, наприклад, у нас, у Рахівському районі, звідки походить карпатська порода бджіл, бджільництво низькорен­табельне внаслідок складних природно-кліматичних умов. У нас немає не тільки районного зоотехніка з бджільництва, але й елементарної бджолярської крам­ниці, бо вона себе не виправдовує.

В останні 5—10 років кількість бджо­лосімей скоротилася з 4000—4800 при­близно до 2000—2500. Карпатську поро­ду бджіл уже потрібно рятувати в місцях природного походження.

Ще з приводу статті колеги В. О. Мурзенка. Стаття цікава, підхід до питань розвитку бджільництва раціональний, від­повідає вимогам часу, інтересам бджолярів-практиків, проте на основі коротко­го проміжку часу — одного сезону — зроблено поспішні висновки, на які по­трібно значно більше часу, щоб їх уза­гальнити. Невідомо також, наскільки “чистопородні” були карпатські бджоли. Допущено прорахунки при переведенні медопродуктивності у відсотки. Результа­ти висновків у дослідах необхідно подава­ти дуже зважено і підходити до питання всебічно.

Василь ВОЛОЩУК. м. Рахів Закарпатської обл.