Продовження пошуку нових ліній рахівського типу карпатських бджіл в горах Рахівщини продовжено в ущелині р. Біла Тиса в 2019 році.

В даній статті спробую ознайомити читачів українських часописів із роботою чергової експедиції з пошуку нових ліній рахівського типу  карпатських бджіл на території самого високогірного району України  -Рахівського.

Карпатські бджоли відомі в багатьох країнах Європи, Азії, навіть далекої Америки. Популярність карпатські бджоли здобули завдяки унікальним властивостям, які сформувались в складних природно-кліматичних  умовах гірської зони Карпат в екологічних нішах. Тому тут могли вижити тільки сильні високопродуктивні бджоли. Рахівський район поділений гірськими хребтами. На території району знаходяться всі 6-ть самих високих гірських вершин України висота яких більше 2000м.над рівнем моря – г. Говерла(2061), Петрос(2042), Піп-Іван, Бербенескул…

В Рахівському районі в 1960 – 1970-х роках ХХ століття  були відібрані перші бджолосім’ї родоначальниці в свій час відомих ліній – 41, 78, 198, 61, 62, 69 з яких почалось систематичне вивчення карпатських бджіл в радянський період.( Див. В. Пилипенко «Історія  досліджень Карпатських бджіл» Львів 2019р., стор.220.

Мене не раз  запитували, чому про такі популярні високопродуктивні карпатські бджоли часто забували та приділяли їм недостатньо уваги?

Так склалась доля закарпатців, що тільки за останні  100-150 років  цей прекрасний край входив в склад різних країн, мешканці Закарпаття , проживаючи в своїх будинках на протязі життя були громадянами 5-6 країн. Коли приходила нова чергова влада мінялись адміністрації, армія, поліція, законодавство, мова, економічна політика і т.д. і тільки через певний період доходила черга до бджільництва. Надбання попередньої влади часто  не мали підтримки і розуміння в існуючої. До 1918 року Закарпаття входило в склад Австро-Угорської імперії в якій влада приділяла багато уваги розвитку сільського господарства в т.ч. бджільництва. Тоді в адміністративних центрах працювали фахівці з бджільництва, які надавали бджолярам допомогу. Порівняймо з нашими реаліями коли в 2020 р. в райдержадміністраціях ліквідовуються відділи сільського господарства(агропромислового розвитку). Без коментаріїв.

З 1919 р. по 1938 роки Закарпаття входить в склад Чехословацької республіки в якій влада приділяла багато уваги розвитку  економіки, культури, освіти, мови, релігії, демократії, сільського господарства в т.ч. бджільництва. Пасічникам України більш відомий період дослідження карпатських бджіл часів Радянської влади(1946 – 1993 років)  та Української держави. Останні дослідження Рахівського типу  карпатських бджіл проводились в 2002 році. Тоді експедиція в складі С. Керека, І.Мерцина, А.Кізман та В. Волощука обстежили на 21 пасіці району 463 бджолосімї.

Під час  проведення різних заходів та на зустрічах із відомими фахівцями бджільництва В. Гайдаром, В.Пилипенком, І.Гумановим,В.Паппом, багатьма пасічниками району постійно виникало  питання про необхідність продовження пошуку нових високопродуктивних ліній карпатських бджіл на території Рахівського району.

Хочу подякувати депутату ВР України В. Петьовці, Рахівському міському голові В.Медвідю, тодішньому голові райдержадміністрації П. Басарабі, голові райради В.Дану, начальнику відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Н.Кобас, які підтримували пасічників та бджільництво в районі в межах своїх можливостей та компетенції.

В експедиції 2019 року продовжили роботу науковці Інституту бджільництва ім.. П.Прокоповича , учасники експедиці ї 2002 року С. Керек, І. Мерцин, А.Кізман та голова Рахівської районної спілки пасічників «Говерла» В. Волощук. До членів експедиції в долині р. Біла Тиса долучився працівник інституту бджільництва В. Папп. При продовжені роботи експедиції вздовж українсько-румунського кордону вздовж р. Тиса та ущелині р. Чорна Тиса В. Паппа та А.Кізман змінили Павліна Керек та волонтер із Канади, штат Онтаріо, Татяна Річардсон.

По долині р. Біла Тиса експедиція почалась невдало:  пасіка підприємця Ю. Личковського  із-за нерентабельності та відсутності пасічника ліквідована, відійшов у вічність старенький пасічник Славійчук, два інших пасічники ліквідували свої пасіки у зв’язку з виїздом на роботу за кордон. Від даних реалій настрій було зіпсовано – невже спізнились?

Перед початком експедиції було поставлено високі вимоги до роботи. Племінний  матеріал відбирати тільки на тих пасіках де розводили лише місцевих бджіл із Рахівського району(рахівський тип карпатки) і не менше останніх 10 років не завозили бджіл з за меж району або інших порід. Під час оглядів звертали особливу увагу на ті пасіки, які дістались власникам у спадок від батьків, дідусів. Характерним для пасік долини р. Біла Тиса є цілорічне утримання на волі у вуликах на стандартну рамку. Із-за низької рентабельності пасіки невеликі від 4-5 сімей до 10-15 одинокі до 30.

Досліджувались пасіки в населених пунктах, присілках, урочищах – Розтоки, Відричка, Павлик, Вовчий, Бребоя, Богдан, Луги, Усть-Говерла.

Гарні враження справила пасіка Ю.Папариги біля будинку, гарні сучасні вулики зроблені з якісних пиломатеріалів, покрашені в яскраві кольори. Частина пасіки розміщена в бджолопавільйоні. Гарні бджолосім’ї, але останні висновки буде зроблено після дослідження відібраного матеріалу в лабораторії.

Майже всі пасічники – гуцули та угорці зустрічали членів експедиції привітно, нам часто із-за браку часу,  доводилось відмовлятись від запрошень перекусити або випити чашку кави. При появі на пасіках такого потужного наукового  десанту учасники експедиції надавали самі різні фахові консультації господарям, які можна було отримати безпосередньо на пасіці по більшості сучасних проблем бджільництва. Правда і тут не обійшлось без курйозів – один із пасічників хотів навчати азам бджільництва учасників експедиції і не дуже готовий був когось почути.

Кожен пасічник має свій стиль роботи, досвід і т.д. Учасникам експедиції запам’яталась зустріч на гірській пасіці В. Сіреги, який мітить своїх маток. Зараз немало бджолярів мітять маток, але п. Василь робить це однією рукою(другу втратив). п. В. Сірега, добрий господар, має досвід у ловлі бродячих роїв. Досвід дуже цікавий і потребує терпіння та майстерності. Одна справа спіймати рій в степовій зоні насиченій бджолами, де мало місць для житла –інша спіймати роя в гірській лісовій місцевості, де бджіл мало, а старих дерев із бортями для житла бджіл багато. Тут потрібний особливий хист, інтуїція, майстерність. п. В. Сірега показав нам декілька старих великих смерек на сусідньому гірському схилі, на яких прививаються рої, правда як туда дістатись,встановити роївні та їх зняти уявити складно.

Значна частина пасік в долині р. Біла  Тиса  розміщені на схилах гір різної крутизни, на невеликих  полянах, до яких добратись нелегко. Піднімаючись до вуликів на одну із  таких пасік було запропоновано брати із собою  альпійські кішки (гострі шипи, які натягують на взуття), щоправда колеги добавили, що і валідол теж потрібний. Підходити до льотків на таких пасіках  необхідно дуже обережно, щоб не впасти і не покотитись вниз. Побувавши на пасіці п. М. Брикуна в м. Рахів його сусідка п. Терезія Барта попередила  нас, щоб були уважні, бо  дружина п.Миколи йдучи від будинку по гірській стежці на роботу, два рази при падінні  ламала ногу. Всі учасники експедиції закарпатці, але в гостей із низовини часто виникало питання, як добираються люди до  окремих хатинок в горах. Хоча  таких розміщень  пасік було небагато. Велика проблема в горах – великі сніги. Зима 2018-2019 р. була із великими снігами, тому до окремих віддалених  помешкань гуцулів добратись дуже складно. Під час великих снігів одинокі віддалені будинки, сараї, обороги для зберігання сіна руйнуються, особливо ті, де люди живуть тільки в літньо-осінній період.

Свій стиль в роботі із рахівським типом карпатських  бджіл використовують В.Шушман та В. Калинюк. Пасіка В.Калинюку дісталась йому у спадок від батька, розташована на правому березі бурхливого гірського потоку Павлик недалеко від пасіки І. Демяна. п.Ілько Демян із-за поважного віку залишив будинок, пасіку та господарство в горах та перебрався до дітей на долину, бо жити стареньким в горах не дозволяє здоров’я. Учасники експедиції 2002 року впізнали характерну гірську деревяну хату батька Володимира Калинюка, яка запам’яталась своїм стилем.

Пасічник І. Шемота тримає бджіл в сучасному павільйоні та біля будинку. Частину пасіки вивозить літом на медозбір в гори. Давно працює із бджолами В. Ференц, що мешкає в присілку Довге Поле. Він раніше доглядав пасіку у Карпатському заповіднику. п. Василь Ференц почав пасічникувати ще в 1945 році у вуликах, що дістались йому від діда – Ференца Михайла Павловича.

В с. Богдан із бджолами працюють вчителі місцевої школи – Ю. Процюк та його молодший колега І. Шімон. Ю. Процюк досвідчений пасічник підсказує своєму колезі та і багатьом пасічникам селища, часто ділиться досвідом.

Давно працює із бджолами пасічник Карпатського заповідника М. Боднарь. Бджіл тримає він також в своєму дворогосподарстві.

Молодий та досвідчений пасічник П.Горбач прийняв естафету роботи із бджолами у свого батька та діда теж обидва Петри Горбачі, на жаль вже покійні.П. Горбач – дід відомий пасічник району, багато років працював на пасіці Рахівського лісокомбінату.В 1960 -1970-х роках працював із В. Гайдаром, В. Пилипенком та М. Соляником при відборі бджіл для бджоло розплідника.

Більшість із пасічників  долини р. Біла Тиса давно працюють із бджолами. Своїх перших бджіл отримали від батьків та дідусів, або купили у знайомих пасічників даної долини, які багато років  займались бджільництвом та зуміли свій досвід та любов до божої комахи передати нащадкам. На моє питання, чому стараються придбати місцевих бджіл(рахівський тип карпатської бджоли)? Відповідали, місцеві  бджоли більш витривалі і вони пристосовані і виживають у складних природньо-кліматичних умовах гір.

Хочу ще раз підкреслити, що під час експедиції було відвідано на Рахівщині 49 пасік, оглянуто 746 бджолосімей, але детально вивчались ті пасіки, де утримують тільки рахівський тип карпатських бджіл, на які більше 10 років не завозились бджоли із інших місць, розплідників, інших модних порід. Пасіки із чужими бджолами для досліджень були нецікавими.

При відбору матеріалу для досліджень бралось для уваги все – походження, колір бджіл, маток, трутнів, продуктивність, наявність хвороб, злобливість, активність, поводження на рамках, печатка меду, реагування на стук по вуликах і т.д. Останні висновки по відібраному матеріалу зроблять на основі результатів досліджень в стаціонарній лабораторії.

Про роботу експедиції в ущелині р. Чорна Тиса та Тиса вздовж україно-румунського кордону від смт. Великий Бичків  до м. Рахів, по можливості,  опишу пізніше.

Р.S.Об’єм статті не дозволяє більш детально розповісти про роботу експедиції. Більше фото та відео про експедицію в горах Рахівського району в ущелині р. Біла Тиса дивіться в Інтернеті – www.apiscarpatica.com.

 

Василь Волощук,

учасник експедицій 2002, 2019 років, голова Рахівської

районної спілки пасічників «Говерла».

(ця стаття не є кінцевою, матеріал може змінюватися та доповнюватися).

Коментарі заборонені.

free counters