Apis Mellifera Carpatica, Карпатська бджола, Карпатская пчела

15-16 березня ц. р., в Яремчі на Івано-Франківщині, проходила науково-практична конференція на тему „Збереження та відновлення карпатської бджоли”. Захід проводився з ініціативи Карпатського національного природною парку (КНПП) та Івано-Франківської обласної асоціації розвиту бджільництва „Галичина”. Крім пасічників Івано-Франківської області, науковців та працівників Національного парку на конференцію було запрошено науковців Науково-національного центру (ННЦ) „Інституту бджільництва ім. П. І .Прокоповича УААН”, апітерапевтів, учасників експедицій з пошуку карпатських бджіл із Закарпатської області, журналістів, зарубіжних гостей. В роботі зібрання взяло участь біля 70-80 осіб.

Захід проходив в приміщенні візит-центру Національного парку в Яремче та на пасіці Ямнянського науково-дослідного відділення КнПП в с. Микуличин. Увага до карпатської бджоли – не випадкова. Пасічники України, країн СНД, окремих країн Європи дуже схвально відзиваються про кар­патську бджолу: на неї великий по­пит у пасічників. Наша бджола є найпродуктивнішою для умов Ук­раїни, сформувалася в складних і суворих умовах гірського клімату. Карпатським бджолам притаманні висока зимостійкість, бурхливий весняний розвиток, економна витрата кормів узимку, швидке реагування на зміну погоди, здатність збирати нектар з цукристістю від  8% (інші породи збирають нектар із цукристістю 16% і більше), низька схильність до доїння, миролюбність,   висока  медопродуктивність.

Крім отримання унікальних продуктів бджільництва в екологічно-чистих умовах гір, дуже актуальна проблема зменшення в природі диких запилювачів реліктових рослин та біорозмаїття в за­повідній зоні, що зменшує ймовірну втрату багатьох видів. Встановлено, що 80-90% роботи запилювання в природі виконують бджоли і лише 10-20% – це доля диких комах-запилювачів.

Через низьку рентабельність бджільництва в Карпатах, приватні пасіки любителів – невеликі. Пасіки лісокомбінатів, колгоспів, де було по декілька десятків або сотень бджолосімей, залишилися в мину­лому. Відродження бджільництва в гірській зоні Карпат можливе тільки при підтримці держави за рахунок цільових коштів з державного та місцевих районних і обласних бюд­жетів.

Заступник директора КПНП О. Киселюк розповів присутнім про роль природно-заповідних територій гірських регіонів у збереженні й відтворенні карпатської породи бджіл та про створення заповідних зон на території Карпатського запо­відного парку. Хочеться порадіти за програму розвитку бджільництва в Карпатському парку. Наразі створе­но одну пасіку, яка відповідає більшості вимог. Бджоли зимують надворі в 2-х – 4-х сімейних вули­ках. Крім 50-ти багатосімейних ву­ликів на літній період бджіл перево­дять в 100 багатокорпусних На кожне з 12 природоохоронних науково-дослідних відділень готується і на­вчається по 2 пасічники. На території КНПП планується в найближчий час створити ще 11 подібних пасік. На пасіку в Ямнянському відділенні витрачено біля 500 тис. грн., а ре­зультат викликає повагу. Цю пасіку було організовано протягом одного року. На території господарства є склад, лабораторія тощо.

Співробітники ННЦ „Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН” професор В. Гайдар, науковці С. Керек. І. Мерцин (молодший), В.Папп, В. Місько поінформували присутніх про результати дослід­жень і вивчення карпатських бджіл за період від 1960 років до нині на території Закарпатської, Івано-Фран­ківської та Чернівецької областей.
В інформаційному повідом­ленні „ Нові типи карпатських бджіл слід шукати знову в Рахівському районі автор цих рядків розповів присутнім про польові дослідження з пошуку нових типів карпатських бджіл в 2002 році на території Рахівського району. Наголосив, що з дев’яти ліній карпатських бджіл, п’ять походять з Рахівщини. Це ши­роковідомі високопродуктивні лінії 41,61,62,69,78 та інші, які, на жаль, нині втрачено. Добрим словом було зга­дано науковців, які в різний час працювали на території Рахівщини, – В. Губіна та І. Давиденка, В. Пилипенка І. Мерцина старшого), В.Гайдара. Старі пасічники району Ф.В.Штефанюк, П.П.Горбач, А.А. Праничук пригадують 1970 роки та зустрічі з фахівцями в пе­ріод інтенсивного відбору і вивчення місцевих бджіл.

На жаль, так склалося, Рахівський район був і зали­шається донором з відбору цінного матеріалу кар­патських бджіл за згаданий період. На Рахівщині до цього часу немає жодного бджолорозплідника цінних карпатських бджіл, хоча їх розво­дять в багатьох країнах.

Науковці інституту бджільниц­тва, пасічники обговорили також проблеми негативних впливів кав­казьких бджіл, яких масово завози­ли в радянські часи на пасіки лісо­комбінатів, колгоспів. Внаслідок такого змішування місцевих бджіл з кавказькими наші ставали гірши­ми. Чимало досвідчених пасіч­ників державних пасік, отримавши кавказьких бджоломаток за розна­рядкою, розписувалися за них, але в сім’ї не підсаджували. Багато сімей із кавказькими матками гину­ли під час зимівлі.
Значна увага приділялася про­блемі походження жовтизни на гірських карпатських бджолах. Ос­кільки найчастіше вона виявляєть­ся вздовж залізниці, на територіях Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської областей, то цей вплив пояснюється завезенням у часи Австро-Угорщини, Чехословаччини (під час будівництва в 1980-х роках італійсько-французькими кампаніями залізниці) популярних тоді іта­лійських маток жовтого кольору. У гірських умовах італійські бджоли змішувалися з місцевими і передали їм не тільки жовте забарвлен­ня на окремих тергітах, а и деякі небажані ознаки, зокрема, неприс­тосованість до наших природно-кліматичних умов, і через декілька років гібриди гинули, або давали дуже середні результати.

Учасники конференції зверну лися до бджолярів з проханням проводити постійну роз’яснювальну роботу серед пасічників, не за­возити до нас бджіл з різних регіонів України та з інших країн. У світі та Європі широко рекламуються різні типи італійських бджіл, карніки, бакфастські і т. д., які дають добрі результати на батьківщині, але не в інших природно-кліматичних умовах. Тому не замовляйте бджоломаток через наших заробітчан в Чехії, Словаччині, Польщі, Італії, Іспанії, Німеччині та в інших країнах. Завезені бджоли (можливо навіть з карантинними хворобами) можуть дати лише тимчасовий ре­зультат, а їхня продуктивність в по­рівнянні з нашими – гірша, не гово­рячи про проблему постійного поновлення племінного матеріалу.

Бережімо нашу бджолу – найк­ращу на території України. Вона варта особливої уваги.

Василь ВОЛОЩУК